Поради батькам

Основні форми і види мовленнєвих порушень

Враховуючи зазначене вище, з'ясувавши складні проблеми систематики вад мовлення, логопсихолог повинен мати певну базу логопедичних знань, добре орієнтуватися у класифікаціях вад мовлення, якими користуються у сучасній практичній логопедії. З цією метою вважаємо за потрібне розглянути основні логопедичні поняття, форми і види порушень мовлення та згрупувати їх згідно з наявними класифікаціями.
Відповідно до сучасних досліджень порушення мовленнєвого розвитку дітей - це одна з форм складного когнітивного дефекту, сутність якого полягає у вибірковому розладі мовленнєвої функції та зумовлених ним відхиленнях позамовних функцій і процесів.
З метою визначення порушень мовленнєвого розвитку використовуються різні терміни, що не завжди є синонімічними, наприклад: розлади мовлення, дефекти мовлення, недоліки мовлення, патологія мовлення, недорозвиток мовлення, недорозвинення мовлення, відхилення у мовленні тощо.
Порушення мовлення - це термін для позначення відхилень від мовленнєвої норми, прийнятої в мовному середовищі, що частково або повністю перешкоджають мовленнєвому спілкуванню, обмежують можливості пізнавального розвитку та соціокультурної адаптації.
До недоліків розвитку мовлення належать відхилення від нормального формування мовних засобів спілкування. До складу поняття "недоліки мовленнєвого розвитку" входять не тільки недоліки усного мовлення, а й, як правило, порушення писемного мовлення.
Практичне розв'язання проблеми подолання мовленнєвого недорозвинення у дітей визначається розумінням співвідношення мови і мовлення. Часто ці терміни неправильно використовуються як синонімічні. У сучасних психологічних і лінгвістичних дослідженнях спостерігаються суттєві відмінності цих понять.
Мова - це, насамперед, система об'єктивно наявних, суспільно зумовлених зпаків, що співвідносять понятійний зміст і типове звучання, а також система правил їх використання і поєднання. Будь-яка особа оволодіває мовою, її фонетикою, словниковим фондом, граматичною будовою, навчається говорити, писати тощо. Процес оволодіння мовою впливає на всі аспекти психіки людини, є умовою формування її свідомості.
Мовлення - це мова в дії, тобто мовлення - психофізіологічний процес реалізації мови.
Мова є засобом спілкування, а мовлення - процесом спілкування.
Психологію, передусім, цікавить, яке місце займає мовлення в системі вищих психічних функцій - в и взаємозв'язках із мисленням, свідомістю, пам'яттю, емоціями тощо. При цьому особливо важливі її особливості, за допомогою яких відображаються структура особистості й діяльності. Структура мовленнєвої діяльності, або мовленнєвої дії, збігається зі структурою будь-якої дії: включає фази орієнтування, планування (у формі внутрішнього програмування), реалізації та контролю.
У процесі мовленнєвого досвіду в дитини, яка розвивається нормально, формується здатність до мовлення. Як зазначає О.О. Леонтьєв, механізм мовленнєвої здатності формується на основі вроджених психофізіологічних особливостей людини та під впливом мовленнєвого спілкування. Лінгвістична здатність (здібність) - це сукупність мовленнєвих навичок та умінь, що сформувалися на основі повноцінних передумов їх розвитку. Розрізняють чотири види мовленнєвих умінь: вміння говорити, ауліювати (для усного мовлення), уміння читати і писати (для писемного мовлення). Компонентами лінгвістичної здатності с:
- добро виражена вербальна пам'ять, котра виявляється у процесі швидкого утворення вербальних асоціацій;
- швидкість і легкість утворення функціонально-лінгвістичних узагальнень, за допомогою яких забезпечується формування "відчуття правильності" мовлення.
Виокремлюють дві форми мовлення: зовнішнє (експресивне) та внутрішнє (імпресивне).
Зовнішнє мовлення мас такі види: усне (діалогічне та монологічне) та писемне.
Діалогічне мовлення - психологічно найбільш проста і природна форма мовлення, що виникає під час безпосереднього спілкування двох або декількох співбесідників і складається в основному з обміну репліками. Форма та ступінь участі дитини у діалозі - один з показників її мовленнєвого розвитку.
Репліка відповідь, заперечення, зауваження на слова співбесідника - відрізняється стислістю, питальними і спонукальними реченнями, синтаксично стислими конструкціями.
Ознаками, за якими діалогічне мовлення відрізняється від монологічного, е:
- емоційний контакт тих, хто говорить, їх вплив один на одного за допомогою міміки, жестів, інтонації, тембру голосу;
- ситуативність, тобто предмет або тема обговорення існують у спільній діяльності або сприймаються безпосередньо.
Співбесідники підтримують діалог за допомогою уточнювальних питань, зміни ситуації та намірів тих, хто спілкується. Цілеспрямований діалог, пов'язаний однією темою, називається бесідою.
Монологічне мовлення це послідовно зв'язне викладення однією особою певної системи знань або подій. Для монологічного мовлення характерними с послідовність і достовірність, що забезпечують зв'язність думки, граматично правильне оформлення, виразність головних засобів. Монологічне мовлення, безперечно, складніше, ніж діалогічне, за змістом і мовним оформленням, передбачає достатньо високий рівень мовленнєвого розвитку того, хто говорить.
Вирізняють три основні види монологічного мовлення: оповідь (оповідання), повідомлення, опис і міркування, які, в свою чергу, поділяються на підвиди зі своїми мовними, композиційними та інтонаційно-виразними особливостями.
При відхиленнях мовленнєвого розвитку від норми монологічне мовлення порушується більше, ніж діалогічне.
Писемне мовлення графічно оформлене, організоване на основі буквених зображень. Це мовлення звернене до широкого кола читачів, позбавлене ситуативності й передбачає поглиблені навички звуко-літерного аналізу, вміння логічно і граматично правильно передавати власні думки, аналізувати написане й удосконалювати форму вислову. Повноцінне засвоєння письма і писемного мовлення тісно пов'язане з рівнем розвитку усного мовлення. У період оволодіння усним мовленням у дитини відбувається неусвідомлене опрацювання мовного матеріалу, накопичення звукових і морфологічних узагальнень, що забезпечують готовність до оволодіння письмом у шкільному віці. Недорозвинення усного мовлення зазвичай зумовлює порушення письма різного ступеня тяжкості.
З лінгвістичного погляду до усного мовлення, як складного і багатогранного процесу, належать такі аспекти мовлення:
- фонетичний (звуки мовлення, які дають можливість диференціювати слова у загальному потоці звуків);
- лексико-граматичний (слова, фрази, повідомлення);
- мелодико-інтонаційний (інтонація, голос, темброве забарвлення);
- тем по-ритмічний (темп і ритм мовлення).
Залежно від браку того чи іншого компонента мовлення лінгвістичні порушення поділяються па:
1) фонетичні - неправильна вимова одного чи групи звуків (сонорних, шиплячих, свистячих; порушення за твердістю-м'якістю, глухістю-дзвінкістю приголосних звуків тощо);
2) лексико-граматичні, що характеризуються обмеженим словниковим запасом, неправильним узгодженням слів у фразі, не договорюванням, перестановкою, неправильним використанням прийменників, відмінків, збідненою фразою тощо);
3) мелодико-інтонаційні, які спостерігаються у процесі неправильного використання наголосів (логічний - у фразі, граматичний - у слові), а також порушення, пов'язані з силою, висотою, тембром голосу (тихий, здавлений, хрипкий, невиразний, писклявий, глухий, не модульований, неприродній);
4) темпо-ритмічні, для яких властиві прискорений, уповільнений, переривчастий темпи (необґрунтовані паузи, спотикання, скандування звуків і слів, запинки несудомного (фізіологічні ітерації, полтерн) та судомного характеру (різні форми заїкання);
5) порушення писемного мовлення:
а) порушення письма, що полягає в неправильному перешифруванні фонеми у графему, недописуванні, пропусках і плутанні літер у слові, написанні за межі рядка тощо;
б) порушення читання (заміна і плутання звуків, читання по літерах, перекручування звуко-складової структури слова, порушене розуміння прочитаного, аграматизми тощо).
Внутрішня форма мовлення (імпресивне, мовлення "про себе") - це беззвучно мовлення, яке виникає, коли людина про що-небудь думає, подумки складає план висловлювання. Внутрішнє мовлення відрізняється структурою, предикативністю, згорнутістю, браком другорядних членів речення, тобто має синтаксичну і есмантичну будову за відсутності фонетичного оформлення.
В онтогенезі внутрішнє (імпресивне) мовлення формується у дитини на основі зовнішнього (експресивного) і є одним із основних механізмів мислення.
За допомогою внутрішнього мовлення відбувається процес перетворення думки у мовлення і підготовка (планування) мовленнєвого висловлювання. Така підготовка має декілька етапів. Висхідним для кожного мовленнєвого висловлювання с мотив або задум, який відомий тому, хто говорить, у загальних ознаках. Потім у процесі перетворення думки у висловлювання починається стадія внутрішнього мовлення, що характеризується семантичними уявленнями. Далі з великої кількості потенційних смислових (змістовних) зв'язків виокремлюються найнеобхідніші й здійснюється вибір відповідних синтаксичних структур (Л .С. Виготський).
М.І. Жинкін дає таке визначення сутності внутрішнього мовлення: "Це суб'єктивна мова-посередниця, за допомогою якої задум перетворюється у зовнішнє мовлення".
На основі переструктурування шляхом семантичного плану будується зовнішнє мовленнєве висловлювання на фонологічному та фонетичному рівнях з розгорнутою граматичною структурою, тобто формується озвучопе мовлення. Такий процес може, відповідно, порушуватися па рівні будь-якого ланцюжка як у дітей, так І У Дорослих, які мають недостатній мовленнєвий досвід або виражену патологію мовлення.
Нормальний розвиток мовлення без будь-яких порушень може мати кілька аспектів, пов'язаних із поступовим оволодінням мовою:
1) розвиток фонематичного слуху і формування навичок вимови фонем рідної мови;
2) оволодіння словниковим запасом і правилами синтаксису. Активне оволодіння лексичними і граматичними закономірностями починається у дитини з 2- З років і закінчується до 7 років. У шкільному віці відбувається удосконалення набутих навичок на основі засвоєння писемного мовлення;
3) цей аспект безпосередньо пов'язаний із другим, означає оволодіння смисловим аспектом мовлення. Найкраще він виявляється у період шкільного навчання.
У психічному розвитку дитини мовлення відіграє величезну роль, виконуючи комунікативну, узагальню пальну та регулювальну функції.

Пам`ятка про коронавірус

1. Хто може заразитися цим вірусом?
Люди, які живуть або подорожують в райони, де циркулює вірус 2019-nCoV, можуть піддаватися ризику зараження. В даний час 2019-nCoV циркулює в Китаї, де знаходится переважна більшість інфікованих людей. Захворілі з інших країн перебували серед людей, які нещодавно приїхали з Китаю або жили чи працювали в тісному контакті з цими мандрівниками. Медичні працівники, які доглядають за хворими 2019-nCoV, піддаються більш високому ризику та повинні захищатися за допомогою відповідних заходів профілактики і контролю інфекцій.
2. Хто має вищий ризик отримання важкої форми захворювання?
Хоча вірус ще не до кінця вивчений, але на сьогодні відомо, що люди похилого віку, а також з хронічними захворюваннями більш схильні до ризику розвитку важких захворювань.
3. Як довго вірус живе на поверхнях?
За попередньою інформацією, вірус може виживати на поверхнях лише протягом декількох годин. Прості дезінфікуючі засоби можуть вбити вірус, унеможливлюючи зараження людей.
4. Чи можна заразитися вірусом 2019-nCoV від людини, у якої немає симптомів?
Люди, інфіковані 2019-nCoV, можуть бути заразними до того, як проявляться симптоми. Однак, ґрунтуючись на наявних на цей час даних, саме люди, у яких уже є симптоми захворювання, є переважним джерелом поширення вірусу.
5. Чи існують на сьогодні специфічні методи лікування?
На сьогоднішній день немає ліків, рекомендованих для профілактики або лікування нового коронавірусу.
Якщо ви хочете захистити себе від зараження новим коронавірусом, вам слід дотримуватися основних правил гігієни, а також уникати по можливості тісного контакту з усіма, у кого проявляються симптоми респіраторного захворювання, зокрема, кашель і чхання.
Для профілактики захворювання слід дотримуватись стандартних рекомендацій
- часто мийцте руки або обробляйте дезінфікуючими засобами
- під час кашлю або чиханн прикривайте рот і ніс паперовою хусткою, уникайте тісного контакту з усіма хто має гарячку та кашель;
- якщо маєте підвищену температуру тіла, кашель й утруднене дихання, якнайшвидше звертайте до сімейного лікаря та повідомте йому попередню історію хвороби;
- не споживайте сирих чи недостатньо термічно оброблених продуктів тваринного походження.

Пам'ятка про коронавірус Коронавіруси (Coronaviridae) - велика родина респіраторних одноланцюгових РНК-вірусів, що включає на січень 2020 року 39 видів вірусів, об'єднаних у 2 підродини Letovirinae та Orthocoronavirinae (до яких належить і 2019-nCoV / SARS-CoV-2, який спричинив згідно з міжнародною медичною термінологією спалах коронавірусної хвороби - COVID-19, що почався в грудні 2019). Віруси цієї родини уражають людину, котів, птахів, собак, велику рогату худобу, свиней, кажанів, деяких диких хижих ссавців тощо. Вірусний геном завдовжки 26-32 kbp. Коронавіруси спричиняють захворювання різного ступеня тяжкості, від звичайної застуди до тяжкого гострого респіраторного синдрому. Вперше вірус цієї родини був виділений у 1965 році у пацієнта з гострим ринітом. 1. Хто може заразитися цим вірусом? Люди, які живуть або подорожують в районах, де циркулює вірус COVID-19, можуть піддаватися ризику зараження. В даний час COVID-19 циркулює в Китаї, де знаходиться переважна більшість інфікованих людей. Захворілі з інших країн перебували серед людей, які нещодавно прибули з Китаю або жили чи працювали в тісному контакті з цими мандрівниками. Медичні працівники, які доглядають за хворими COVID-19, піддаються більш високому ризику та повинні захищатися за допомогою відповідних заходів профілактики і контролю інфекцій. 2. Хто має вищий ризик отримання важкої форми захворювання? Хоча вірус ще не до кінця вивчений, але на сьогодні відомо, що люди похилого віку, а також з хронічними захворюваннями більш схильні до ризику розвитку важких захворювань. 3. Як довго вірус живе на поверхнях? За попередньою інформацією, вірус може виживати на поверхнях лише протягом декількох годин. Прості дезінфікуючі засоби можуть вбити вірус, унеможливлюючи зараження людей. 4. Чи можна заразитися вірусом COVID-19 від людини, у якої немає симптомів? Люди, інфіковані COVID-19, можуть бути переносниками хвороби до того, як проявляться симптоми. Однак, ґрунтуючись на наявних на цей час даних, саме люди, у яких уже є симптоми захворювання, є переважним джерелом поширення вірусу. 5. Чи існують на сьогодні специфічні методи лікування? На сьогоднішній день немає ліків, рекомендованих для профілактики або лікування нового коронавірусу. Вберегтися від вірусу можна, дотримуючись звичайних заходів обережності та правил гігієни:  мийте руки з милом упродовж 20-ти секунд або користуйтесь антисептиком, вміст спирту в якому повинен бути не менше 60-80%;  не торкатися очей, носа, рота брудними руками;  не контактуйте з особами, у яких наявні симптоми застуди чи інших захворювань верхніх дихальних шляхів, триматись від них на відстані 1,5-2 метра;  на певний час відмовитись від рукостискань і вітальних поцілунків;  не подорожуйте до епіцентрів захворювання;  у разі появи перших симптомів ГРВІ, високої температури - невідкладно зверніться до свого сімейного лікаря в телефонному режимі або викличте екстрену медичну допомогу;  повідомте попередню історію подорожей, якщо такі були;  закривайте ніс та рот при чханні серветкою, яку потім варто обов'язково викинути;  уникайте контактів з хворими тваринами;  не вживайте сиру або без належної термічної обробки їжу тваринного походження;  стежте за рекомендаціями ВООЗ та інформуйте дітей про правила гігієни. І найголовніше - зберігайте спокій. Обов'язково дотримуйтеся рекомендацій з особистої гігієни та перебування у громадських місцях!

ПОРАДИ МУДРИМ БАТЬКАМ: 50 ФРАЗ, ЯКІ ХОЧЕ ЧУТИ ДИТИНА

Покажіть дитині, що вірите в неї:

«Я тобі довіряю».
«Я в тебе вірю».
«Я поважаю твоє рішення».
«Це непросто, але ти зможеш».
«Ти робиш правильно».
«Ти все правильно розумієш».
«Як тобі це вдалося?»
«Навчи мене. Як це в тебе виходить?».
«Ти робиш це краще, ніж я».
«У тебе виходить це краще, ніж у мене».

Зверніть увагу на зусилля і старання дитини:

«Я бачу, ти доклав чимало зусиль».
«Я бачу, як ти старався».
«Виходить дуже добре!»
«Ти наполегливо рухався в перед - і все вдалося»
«Можу уявити, скільки часу на це пішло!»
«Уявляю, як довго ти намагався, щоб це вийшло!»
«Твої старання дають гарний результат!»
«Ти добряче потрудився над цим - і результат чудовий!»

Подякуйте за час, проведений разом:

«Я дуже ціную час, який ми з тобою проводимо разом».
«Я з нетерпінням чекаю, коли ми зможемо знову пограти завтра».
«З тобою дуже цікаво».
«Мені дуже сподобалося, як ми пограли».
«Я рада, що ти вдома».
«З тобою дуже цікаво і приємно грати».

Допоможіть дитині самій оцінити свій результат:

«Що ти думаєш про це?»
«Уявляю, як тобі самому приємно!»
«Що тобі самому тут найбільше подобається?»
«А як ти сам думаєш?»
«А що ти сам про це думаєш?»
«А як тобі здається?»
«А тобі самому як би хотілося?»

Дякуйте дитині за допомогу та внесок:

«Щиро дякую тобі за те, що ти ... (за конкретну справу)».
«Спасибі за те, що ти зробив».
«Спасибі за твоє розуміння».
«Щиро дякую за твою допомогу».
«Ти мені дуже допомагаєш, дякую!»
«Завдяки тобі я закінчила цю роботу швидше».
«Завдяки тобі у нас тепер так чисто».

Скажіть про те, що бачите:

«Ого! Кімната чиста!»
«Дивись-но! Постіль застелена!»
«Які яскраві фарби ти береш!»
«Я бачу, ти дуже постарався!»
«Бачу, що ти сам прибрав зі столу!»
«Я не можу намилуватись тобою! Ти такий красивий!»

Змалюйте свої відчуття:

«Я дуже люблю вчитися і гратися з тобою».
«Радію, коли ти вдома».
«Я відчуваю, що ми з тобою як одна команда».
«Мені дуже приємно, коли ти так говориш».
«Я така щаслива, що ти у нас є».
«Мені дуже приємно, коли ти мені допомагаєш».

Поради батькам: як уникнути агресивної поведінки дитини
В наш час батьки не задумуються чому дитина демонструє агресивні реакції, не знають причину цього прояву і завжди карають за цей вчинок. Але це не правильно.
Погана поведінка дитини - привід для роздумів. Будь-який прояв дитячої агресії - це знак, сигнал внутрішнього дискомфорту. І наше завдання - з'ясувати причини, проаналізувати їх і подумати над тим, що хоче сказати дитина своєю поведінкою.
Як не сумно в цьому зізнаватися, але часто агресивна поведінка дітей провокують самі дорослі. Якщо в сім'ї, де виховується дитина, прийнято виражати свої емоції саме агресивними методами, то маля дуже швидко зможе перейняти такий стиль поведінки. Він міркує, що якщо так поводитися можна батькам, то значить, можна і йому.
Якщо дитячу агресію не присікти на кореню, то з одиночного явища вона перетвориться на погану звичку. Тому батькам разом з дитиною важливо навчитися контролювати його гнів і лють.
Основними причинами прояву дитячої агресії є:
1) прагнення привернути до себе увагу однолітків;
2) прагнення отримати бажаний результат;
3) прагнення бути головним;
4) самозахист і помста;
5) бажання ущемити гідність іншої з метою підкреслення своєї переваги.
Розрізняють 2 види агресії за відвертістю.
Пряма агресія спрямована точно на об'єкт, який викликає роздратування, вона виявляється у вигляді погроз, хамства і застосування сили.
Непряма агресія зазвичай спрямована на доступні об'єкти, на які безпечно випліскувати емоції. Наприклад, якщо дитина ображена на батька, вона може бити молодших братів і сестер або слабкіших однолітків.
Після висвітлення причин та видів агресивної поведінки у дітей доречно перейти до корекційної роботи з агресивними дітьми.
Подолання агресивної поведінки дитини - складний процес, адже йдеться про перебудову ставлень особистості та звичних способів реагування. Необхідно знайти ті «больові точки», які змушують дитину вдаватися до агресії. Тільки вивчення дитини та її оточення дає змогу вибудувати цілеспрямовану роботу з нею. Вона не може бути успішною без залучення до цього сім'ї. Вихідною позицією у подоланні проявів дитячої агресії є визнання того, що вона в переважній більшості випадків виявляється тоді, коли дитина з останніх сил обороняється, домагаючись таким чином задоволення своїх потреб. Які ці потреби, чому вони не можуть бути задоволені прийнятнішим шляхом, зрештою, чи завжди ці потреби конструктивні - все це потребує з'ясування.
Провідна ідея у подоланні дитячої агресії: не можна відповідати агресією на агресію. Зустрічаючи агресивну протидію, дитина ще більше утвердиться в справедливості своїх агресивних дій, у ворожості світу взагалі. Тому педагогічно невиправданою є поширена настанова батьків скривдженому: «Іди і дай здачі». Ще неприпустимо, коли батьки і педагоги займають щодо дитини, яка й справді демонструє неприємні зразки поведінки, ворожу позицію в цілому. Набагато конструктивнішим буде безумовний осуд агресивного спалаху, але без негативної оцінки дитини як особистості та обов'язкова підтримка позитивного в її поведінці.
Що стосується реакції на агресію, то варто пам'ятати декілька простих правил. Моментальне і жорстке покарання за бійку або лайку не дасть потрібного ефекту: дитина приховуватиме реакції від батьків, але почне зривати злість на інших. При цьому потурання також неприпустимо, дитина завжди відчуває невпевненість і коливання батьків. Профілактика агресії - це поступове і планомірне формування довірливих відносин, теплих і щирих. Для образного порівняння уявіть, що корекція запущеної агресії нагадує приручення дикої конячки - силу і слабкість вона не визнає, а єдине, що може спрацювати - довіра.
Тому батькам варто роботу щодо уникнення агресивної поведінки дитини проводити у чотирьох напрямках:
1. Навчити дітей соціально прийнятих способів вираження гніву (вчити дітей прямо заявляти про свої почуття та виражати гнів у формі гри - переносячи його на гумові та м'які іграшки, подушки, «склянки для крику» тощо). Ця техніка особливо корисна для роботи з несміливими, не впевненими в собі дітьми, але її не можна рекомендувати для тих, хто працює з дітьми холеричного типу активності.
2. Навчати дітей прийомів саморегуляції, вмінні володіти собою за різних ситуацій, для них корисними будуть будь-які релаксаційні та психогімнастичні вправи, зважаючи на м'язову напругу й зажими в ділянці кисті рук і обличчя. Наприклад, піднімаючи та кидаючи «тяжку штангу», дитина зменшує напруженість, відволікається та відпочиває. Одним із прийомів самоконтролю є стискання в кишені «чарівного камінчика» , який попередить агресивні бажання.
3. Для виходу з конфліктних ситуацій агресивних дітей необхідно навчати різних комунікативних умінь: вітання і прощання, звертання, прохання про підтримку, послугу, допомогу, надання допомоги, вдячності, відмови.
4. Обговорюючи агресивні вчинки, необхідно запитувати, що відчуває дитина, як і коли вона співпереживає та співчуває іншим, як реально може допомогти ровесникові. Аналізуючи поведінку казкових персонажів, через довірливу розмову в колі дітей, через сюжетно-рольові ігри, дорослий має змогу формувати довіру до людей.
Дорослим важливо у будь-якій справі знайти для дитини особисту значущу мету і спрямувати зусилля на підвищення самооцінки та зміцнення впевненості у собі. Будуючи стосунки на основі переконання, доброзичливого тону спілкування, надаючи можливості дитині реалізувати організаторські здібності, необхідно спокійно і твердо стояти на своїх виховних позиціях. Оскільки дитяча агресивність часто пов'язана з непередбачуваними емоційними реакціями і руйнівними наслідками, засвоєння неадекватних соціально прийнятих способів попередження агресії стає першочерговою необхідністю. Будьте уважні до своєї дитини!

Ігротерапія і корекційна робота з дітьми-аутистами

Діагноз «аутизм» ставиться рідко − всього у 2-4 випадках на 10 000 дітей, але в останні роки медицина спостерігає тенденцію до збільшення числа хворих, а це вимагає особливої уваги до них з боку суспільства, надання підтримки батькам цих непростих дітей.

Дитячий аутизм − аномальна форма психічного розвитку дитини, яка характеризується порушенням контакту з оточуючими, холодністю емоцій, стереотипністю діяльності. Цей психічний розлад можна назвати крайньою формою самоізоляції. Аутист неадекватно реагує і відчуває дефіцит соціальної взаємодії.
Аутичні діти занурені у себе і, зазвичай, не виявляють інтересу до інших людей; вони уникають дивитися в очі, дратуються від фізичних контактів; часто вони не говорять, не реагують на звертання, хоча й мають нормальний слух; вони повторюють міміку, слова та інтонації, які копіюють у інших; їм притаманні одноманітні, повторювані рухи; іноді вони хворобливо прив'язані до певних предметів, оточення.
Взаємодію з дитиною з аутизмом необхідно будувати в залежності від діагнозу і реальних можливостей самої дитини. Корекційна робота повинна вестися в декількох напрямах одночасно, серед яких одним з пріоритетних є ігрова діяльність (уміння і бажання дитини грати).
У нормі існують такі форми ігрової поведінки:
- Маніпулятивна гра (дитина катає, крутить, підкидає іграшку, не звертаючи уваги на її «функції»);
- Упорядкування (розкладання предметів у певному порядку − один на одного, в ряд, один в інший і т.д.);
- Функціональна гра (використання предметів і іграшок відповідно з їх функцією (наприклад, причісування ляльок іграшковим гребінцем));
- Символічна гра (дитина використовує об'єкт, заміщаючи ним інший об'єкт (наприклад, дитина скаче на паличці, як на коні)); дитина наділяє об'єкт властивостями, якими той не має («У цієї ляльки брудне обличчя»), дитина відноситься до відсутнього об'єкту так, ніби він присутній («Якщо чашка порожня, грає, ніби вона наповнена водою»).
Для дітей з аутизмом характерні різноманітні порушення психомоторики, які виявляються, з одного боку, в моторній недостатності, відсутності рухів співдружності, а з іншого − в появі одноманітних, стереотипних рухів у вигляді згинання і розгинання пальців рук, потягувань, махів кистями рук, підстрибуванні, обертання довкола себе, бігання навшпиньки тощо. Особливо характерні кругові рухи кистями рук біля зовнішніх кутів очей. Такі рухи з'являються або посилюються при хвилюванні, при спробі дорослого вступити в контакт з дитиною.
При аутизмі своєрідний характер має ігрова діяльність. Її характерною ознакою є те, що зазвичай дитина грає сама, переважно використовуючи не ігровий матеріал, а предмети домашнього вжитку. Вона може довго і одноманітно грати зі взуттям, шнурками, папером, вимикачами, дротами тощо. Сюжетно-ролеві ігри з однолітками у таких дітей не розвиваються. Спостерігаються своєрідні патологічні перевтілення в той чи інший образ у поєднанні з аутичним фантазуванням. При цьому дитина не зауважує оточуючих, не вступає з ними в мовний контакт.
Гра дітей з РАС (розладами аутичного спектру), як правило, нефункціональна, несоціалізована, позбавлена сюжету і символічних рис, монотонна, і складається з багаторазово повторюваних маніпуляцій з іграшками (які використовуються не за призначенням) або з неігровими неструктурованими матеріалами (палички, вода, пісок, шматочки тканини, шматки паперу).
Тому таких діток треба вчити грати, починаючи з розвитку предметно-ігрових дій, заснованих на особистісному інтересі дитини до тієї чи іншої іграшки або ситуації. При цьому обов'язково повинні враховуватися ігрові переваги дитини: для заняття − на перших порах береться улюблена або добре знайома дитині іграшка. Дорослий пропонує дитині здійснювати предметно-ігрові дії за наслідуванням, неодноразово повторює їх і супроводжує мовними коментарями. У подальшому дію з іграшкою переводять до сюжетно-відображувальної гри. Для становлення сюжетної гри дітей навчають грати спочатку поряд з партнером, а потім разом зі своїм однолітком. Лише поступово дітей у ході гри об'єднують в мікрогрупи.
Гра дітей в колективі тісно пов'язана з їх уявленнями про взаємини між людьми. Тому необхідно постійно формувати і збагачувати уявлення дітей про роль кожного члена сім'ї, про способи спілкування людей між собою. Гра виховує соціально прийнятні норми взаємин між людьми, навчає підпорядковувати свою поведінку вимогам ситуації і нормам моралі.
У ході подальшого навчання ці уявлення збагачуються знаннями дітей про різні професії, про значущість кожної професії для людського суспільства.
Робота з аутичними дітьми починається з найелементарніших завдань:
1. Вчити дітей спостерігати за предметно-ігровими діями дорослого і відтворювати їх за підтримки дорослого, наслідуючи його дій.
2. Вчити дітей обігравати іграшки.
3. Виховувати у дітей інтерес до виконання предметно-ігрових дій за наслідуванням і показом дій дорослого.
4. Виховувати у дітей емоційне ставлення до предмету або іграшки, яка обігрується.
5. Виховувати у дітей інтерес до рухливих ігор.
6. Вчити дітей брати участь в інсценуваннях епізодів знайомих казок.
7. Вчити дітей грати поруч, не заважаючи один одному.
У роботі з аутичними дітьми слід користуватися елементами таких перевірених програм як:
- "More Than Words" ("Більше, ніж слова"), згідно з якою, дитина спілкується не тільки з допомогою слів. Існує багато шляхів взаємодії, різною мірою відповідних соціальним нормам. Проте все, що дитина робить, навіть хитання, бігання туди-сюди або руху своїми пальцями перед своїм обличчям, повідомляє що-небудь про нього, навіть якщо це ненавмисне спілкування.
- RDI (Relationship Development Intervention) перша систематизована програма втручання, спеціально призначена для допомоги дітям, які зазнають труднощів, не дозволяють їм досягти вміння будувати відносини природним чином. З її допомогою діти отримують приклади того, що соціальні відносини можуть приносити радість і позитивні емоції.
- Соціальні історії, відомі також під назвою "сценарії з життя" [Social Scripts]. З їх допомогою діти долають невміння усвідомлювати почуття, точки зору або плани інших людей.
У роботі з дітьми слід також намагатися дотримуватися заповідей Марії Монтессорі:
- Ніколи не чіпай дитину, поки вона сам до тебе не звернеться (у будь-якій формі).
- Концентруйся на розвитку хорошого в дитині, так що в підсумку поганому буде залишатися все менше і менше місця.
- Будь активний у підготовці середовища. Проявляй постійну педантичну турботу про неї. Допомагай дитині встановлювати конструктивну взаємодію з нею. Показуй місце кожного розвивального матеріалу та правильні способи роботи з ним.
- Будь готовий відгукнутися на заклик дитини, яка потребує тебе, завжди прислухайся і відповідай дитині, яка звертається до тебе.
- Шануй дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її, але негайно твердо зупиняй будь-яке некоректне використання матеріалу і будь-яку дію, що загрожує безпеці самої дитини або інших дітей.
- Шануй дитину, яка відпочиває або наглядає за роботою інших, або розмірковує про те, що вона робила чи збирається робити.
- Завжди у поводженні з дитиною використовуй кращі манери і пропонуй їй краще в тобі і найкраще з того, що є в твоєму розпорядженні.

Корекційні вправи для роботи з аутистичними дітьми

Перелік документів, необхідних для проведення комплексної оцінки дитини:

1. Документи, що посвідчують особу батьків (одного з батьків) або законних представників.

2. Свідоцтво про народження дитини.

3. Індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю (у разі інвалідності).

4. Форма первинної облікової документації № 112/0 "Історія розвитку дитини", у разі потреби - довідки від психіатра.

Центр проводить комплексну оцінку не пізніше, ніж протягом місяця з моменту подання письмової заяви батьків (одного з батьків) або законних представників (додаток 3) та/або її особистої заяви (для дітей віком від 16 до 18 років) щодо проведення комплексної оцінки, а також надання письмової згоди на обробку персональних даних дитини (додаток 4).

Якщо дитина з особливими освітніми потребами здобуває дошкільну або загальну середню освіту, до заяви можуть додаватися:

Психолого-педагогічна характеристика дитини із зазначенням динаміки та якості засвоєння знань під час навчання, підготовлена відповідним педагогічним працівником та затверджена керівником відповідного навчального закладу.
Зошити з рідної мови, математики, результати навчальних досягнень, малюнки.
Документи щодо додаткових обстежень дитини.

При повторному зверненні дитини з особливими освітніми потребами до центру подаються:

Попередні рекомендації щодо проведення комплексної оцінки.
Висновок відповідних фахівців щодо результатів надання психолого-педагогічної допомоги із зазначенням динаміки розвитку дитини згідно з індивідуальною програмою розвитку.

Інформація для батьків дітей з особлививми освітніми поребами стосовно зверення до фахівців ІРЦ

Ваша дитина росте, але Ви почали помічати, що вона в своєму розвитку відрізняється від дітей Ваших знайомих чи сусідів, зокрема:

• дитина почала пізніше гулити, тримати голівку, тягнутися до іграшок, хапати їх, захлинається при смоктанні, із запізненням навчилася сидіти, повзати і ходити;

• до трьох років у дитини не з'явилося мовлення, вона спілкується за допомогою жестів та окремих складів;

• з іграшками і до цього часу гратися не може, лише на короткий термін дитину може привабити чужа або нова іграшка;

• дитина неуважна, казки не слухає, не розуміє їх змісту, погано запам'ятовує вірші;

• у поведінці дитини є моменти, які Вас хвилюють: малюк дуже рухливий, неслухняний або, навпаки, млявий, повільний, у нього повсякчас змінюється настрій;

• Ви бачите ці вади, але у Вас десь жевріє надія, що дитина переросте і буде такою, як і всі.

Якщо Ваша дитина навчається в школі:

• у дитини є труднощі в засвоєнні освітньої програми чи навчальних предметів;

• педагоги скаржаться, що у дитини є труднощі в навчанні, конфлікти в класі, агресивність;

• дитина часто відчуває себе втомленою, не бажає вчитись, виконувати домашні завдання, відвідувати школу;

• дитина, на Ваш погляд, надто рухлива, або, навпаки, довго думає, гірше інших навчається, погано говорить.

Для дітей із порушеннями опорно-рухового апарату

Під час занять з дітьми, які мають порушення опорно-рухового апарату, батьки мають пам'ятати про правильну організацію рухового режиму під час ігор, занять, відпочинку.

Насамперед потрібно знайти правильну та зручну для дитини позу під час роботи за столом або гри. Такі діти швидко втомлюються, особливо під час активних дій, тому вони мають фізичну потребу у відпочинку.

Наприклад, діти складають із кубиків будівлі. Батьки спостерігають за процесом і бачать, що дитина втомилася і починає відволікатися. У цей момент варто запропонувати дитині підвестися зі стільця (крісла), підійти (під'їхати) до шафи з іграшками і взяти якусь із них. Після цього можна продовжувати попереднє заняття. Або, наприклад, діти розфарбовують малюнки в альбомі. Батьки можуть кілька хвилин поговорити з дитиною про зміст малюнка. Рука дитини в цей час відпочиває.

У таких дітей часто не тільки не сформовані рухові навички, а й відсутні правильні уявлення про рух.

Основними напрямами роботи є: розвиток навичок самообслуговування, практичної діяльності та підготовки руки дитини до письма. Опанування рухових навичок відбувається поетапно, потребує тривалого часу і терпіння, тож доцільно це робити під час цікавих ігор. На першому етапі важливо навчити дитину довільно брати й опускати предмети, перекладати їх із руки в руку, складати у певне місце, вибирати, порівнюючи свої рухові зусилля з характеристиками предмета.

Для розвитку рухових умінь батьки можуть використовувати різні побутові предмети: набори замків, перемикачі, телефони, пульт телевізора. За допомогою імітації можна навчати таких дій як вмикання, вимикання або переключення телевізора, комп'ютера, світла тощо.

Важливо навчити дитину самостійно їсти. Цю роботу слід починати з формування навички підносити свою руку до рота; далі слід навчати користуватися ложкою, самостійно їсти, тримати чашку і пити з неї.

Для початку бажано використовувати чашки і тарілки, що не б'ються. Дуже важливо навчити дитину різних дій під час одягання. Спочатку треба навчати дитину розстібати великі ґудзики, потім дрібні. У такій же послідовності слід навчати її зашнуровувати і розшнуровувати черевики.

Навички самообслуговування закріплюють в іграх з лялькою (роздягають, одягають її), і тільки після цього можна переносити дії на саму дитину. Після таких ігор-вправ у дитини виникає прагнення до самостійної діяльності.

Розвиток загальної моторики

Розвитку рухів руки потрібно приділяти особливу увагу якомога раніше. Ускладнення завдань, збільшення амплітуди дій і тривалості занять відбувається поступово. Формування цілеспрямованих рухів рук можна починати з найпростіших ігор «Ладусі», «Сорока-білобока» тощо, з виконанням відповідних жестів: вказати пальцем на предмет, напрямок, підкликати пальцем до себе, помахати рукою («до побачення»), погладити рукою по голові («гарний», «гарна»), постукати в двері одним пальцем, кількома напівзігнутими пальцями, постукати по столу одним пальцем (привернути увагу до себе), по черзі кількома пальцями («гра на фортепіано», «дощ іде»).

Корисно використовувати імітаційні рухи («півник махає крилами», «у вітряка крутяться лопаті», «лісоруб рубає дрова», «тесля стукає молотком»).

У процесі навчання різних рухів рук і дій з предметами не потрібно поспішати. Доречно, у повільному темпі, пропонувати кожен новий рух, показувати рукою дитини, як його виконувати. Потім слід запропонувати виконати цей рух самостійно (за необхідності, допомагати).

Якщо дитина недостатньо чітко чи правильно виконує завдання, або не може взагалі з ним упоратися, в жодному разі не можна виявляти своє невдоволення. У цьому випадку потрібно повторити цей рух кілька разів. Лише копітка робота батьків, підбадьорення в разі невдач, заохочення за найменший успіх, ненав'язлива допомога допоможуть досягти результату.

При формуванні кожної нової схеми рухової дії необхідно вимагати від дитини чіткості виконання, вільного руху, плавності переходу від однієї дії до іншої і цілеспрямованого збільшення або зменшення амплітуди рухів. Слід навчати дітей виокремлювати елементарні рухи у плечових, ліктьових, променево-зап'ястних суглобах, і по можливості, правильно, вільно виконувати їх.

Дуже складно домогтися скоординованого виконання рухів у різних суглобах, що необхідно у предметній діяльності (особливо під час письма). Малечі можна пропонувати перекладати предмети з одного місця на інше, з руки в руку, прокочувати, підкидати і ловити їх. З дітьми старшого дошкільного віку для відпрацьовування цих рухів необхідно робити вправи зі спортивним інвентарем (м'ячами, гантелями, гімнастичними палками, булавами).

Розвиток дрібної моторики

Щоб перевірити, чи може дитина ізольовано рухати правою рукою (всі інші частини тіла мають перебувати у спокої), її просять підняти руку вгору та опустити, зігнути в ліктьовому суглобі і розігнути, відвести вбік і повернути у вихідне положення, зробити кругові рухи (у плечовому суглобі) в один та в інший боки, повернути долоні вгору і вниз, стиснути пальці в кулак і розігнути, зі стиснутих у кулак пальців розігнути спочатку великий палець, потім великий і вказівний, вказівний і мізинець.

У випадках легких уражень, коли рухи пальців правої руки не ізольовані і супроводжуються подібними рухами лівої руки, можна виконувати таку вправу: дорослий сідає ліворуч і, м'яко притримуючи п'ясть лівої руки, просить дитину виконувати рух пальцями правої.

Корисно виконувати такі вправи:

• розгладити аркуш паперу долонею правої руки, притримуючи його лівою, і навпаки;

• постукати по столу розслабленою п'ястю правої (лівої) руки;

• повернути праву руку на ребро, зігнути пальці в кулак, випрямити, покласти руку на долоню, зробити те саме лівою рукою;

• руки напівзігнуті, опираються на лікті (струшування по черзі п'ястями);

• руки перед собою, опора на передпліччя, по черзі змінювати положення правої і лівої п'ястей (зігнути-розігнути, повернути долонею до обличчя - до столу);

• зафіксувати лівою рукою праве зап'ястя, а долонею правої руки постукати по столу, погладити стіл тощо.

Одночасно проводиться робота з розвитку рухів пальців рук:

• з'єднати кінцеві фаланги випрямлених пальців рук;

• з'єднати променево-зап'ястні суглоби, п'ясті розігнути, пальці відвести.

Батькам потрібно звернути увагу на протиставлення великого пальця до всіх інших; на вільне згинання і розгинання пальців рук без рухів п'ясті й передпліччя, якими вони часто заміщуються.

Для цього рекомендуються такі вправи:

• стиснути пальці правої руки в кулак, випрямити;

• зігнути пальці одночасно і по черзі;

• торкнутися по черзі всіма пальцями великого, з'єднати великий палець з усіма іншими по черзі;

• ритмічно постукати кожним пальцем по столу під рахунок «один, один-два, один-два-три»;

• звести і розвести пальці, зігнути і розігнути із зусиллям;

• багаторазово зігнути і розігнути пальці, легко торкаючись пучкою першого пальця інших.

Надзвичайно важливо сформувати в дитини різні способи утримання предметів (відповідно до їх розмірів, форм, матеріалів). Нечіткий, неточний захват і зміни в положенні великого і вказівного пальців ускладнюватимуть дитині будь-яку предметну діяльність, а також малювання, письмо. Саме тому потрібно змалечку розвивати у дітей правильні способи захвату іграшок і рухових дій з ними.

Малі діти часто із силою згинають пальці, напружують м'язи всієї руки, на обличчі з'являється гримаса. Тому їм потрібно пояснити, як треба виконувати рухи, показати, як це зробити правильно, повторити кілька разів, щоб дитина могла самостійно виконувати ці рухи, дотримуючись вимог дорослого.

Корисними для розвитку рухів є завдання з використанням паперу. Потрібно вчити дітей складати і розгортати, скручувати, перегортати, розривати, м'яти і розгладжувати аркуші паперу (наприклад, простий газетний папір). Для розвитку рухів рук слід навчати дитину перемотувати з клубка в клубок мотузку, шнур, нитки. Часто у дитини, яка тримає олівець чи ручку, спостерігається млявість пальців або, навпаки, надмірна напруга й обмежена рухливість.

З дітьми, яким складно згинати і розгинати великий, вказівний і середній пальці, можна запропонувати виконувати такі вправи:

• руки лежать на столі, дорослий фіксує передпліччя. Дитина намагається взяти великим, вказівним і середнім пальцями паличку, крейду, олівець, ручку, підняти на 10-12 см над столом, а потім покласти;

• перед дитиною на столі ставиться відкрита коробочка з рахунковими паличками (сірниками або іншими дрібними предметами). Дитина бере палички з коробочки і складає їх під рукою (рука лежить близько до коробочки), намагаючись не зрушити руку з місця, а тільки розгинати і згинати великий, вказівний і середній пальці, а потім так само складає все в коробку;

• розкачати на дошці вказівним і середнім пальцями одночасно і по черзі грудочки пластиліну, розкачати у висячому положенні грудочку пластиліну великим і вказівним пальцями (великим і середнім; великим, вказівним і середнім);

• міцно утримуючи сірник у горизонтальному положенні великим і вказівним пальцями лівої руки, одночасно вказівним і середнім пальцями правої руки підтягувати його до себе;

• прокочувати, обертати сірник (олівець) між великим і вказівним, великим і середнім, великим, вказівним і середнім пальцями правої руки;

• дорослий натягує між вказівним і середнім пальцями кільце тонкої пакувальної резинки. Дитина перебирає її як струни гітари вказівним і середнім пальцями, підтягує її до себе, згинаючи вказівний і середній пальці, захоплює трьома (вказівним, середнім і великим) пальцями.

Заняття з малювання та письма батькам слід проводити в такій послідовності:

• перевірити, чи правильно стоїть стілець, чи зручно сидіти дитині;

• правильно розташувати на столі альбом (зошит);

• руку, якою дитина пише (праву чи ліву), покласти в положення для письма і зберігати його якийсь час, змінюючи положення голови, тулуба (дорослий коригує позу і допомагає дитині її утримувати);

• вкласти лівою рукою у праву кольоровий олівець. Під час виконання цього завдання важливо стежити, щоб дитина не напружувалася, не згиналася, не відводила вбік обличчя й очі, не згинала праву руку, не знімала її зі столу;

• виконати правою рукою кілька рухів, дотримуючись правильної для письма пози;

• поставити кілька крапок на аркуші паперу, не рухаючи рукою і не напружуючи її, провести лінію зверху вниз (до себе) на максимально можливу відстань, п'ясть при цьому не рухається;

• покласти олівець на стіл, розслабити праву руку.

Усі завдання потрібно повторювати кілька разів у такій самій послідовності, щоб дитина не нудьгувала, можна змінювати колір олівця. Поступово батьки можуть ускладнювати вправи. Дитині корисно малювати різні фігури: овали, кола, півкола різних розмірів, оскільки в цьому процесі будуть задіяні передпліччя, п'ясть, пальці. Можна малювати «равлика»: почати з об'ємного завитка максимального розміру; далі, не відриваючи олівця, зменшувати розміри завитків і закінчити крапкою; «розкрутити равлика»: почати з крапки і поступово збільшити завитки до максимального розміру.

Дитина має відчути, усвідомити та запам'ятати, що лінії креслять пальцями згори вниз (до себе), знизу вгору (від себе); ламані лінії, півкола, зиґзаґи - рухами пальців, п'ясті, передпліччя; дуги, овали великих розмірів, «равлики» - рухами пальців, п'ясті, передпліччя.

Для розвитку координації рухів передпліччя, п'ясті й пальців батьки можуть пропонувати дітям малювати різнокольорові квадрати один в одному (від великого до крапки), кола (один в одному до крапки), квіти з пелюстками, прапорці, будинки тощо. Малюнки мають бути невеликими, щоб їх виконання потребувало рухів пальців.

Для дітей з порушеннями мовлення

Дитина, у якої спостерігається порушення мовлення, крім систематичних спеціальних занять з вчителем-логопедом, потребує постійних занять з розвитку органів артикуляційного апарату, мовлення, сприймання і розуміння мовлення оточуючих.

Змалку з дитиною слід постійно розмовляти, не спотворюючи вимову, оскільки діти схильні до наслідування.Дитина

До 2-х років дитина має вимовляти до 100 слів. У неї мають з'явитися перші короткі речення, втім можуть виникати і «власні» слова (які позначають ті чи інші предмети: няч - м'яч; бабака - собака тощо).

Батьки мають розширювати тематику спілкування, а не зводити його лише до побутових ситуацій. Слід говорити з дитиною про все, що ви бачите на прогулянці, описувати предмети і явища, які ви спостерігаєте, функції і якості окремих предметів, людей (їх вік, стать, у що одягнені), погоду, природу тощо.

Якщо дитина не вимовляє правильно окремі звуки, в неї все одно формується уявлення про правильну вимову звуків, побудову речень, інтонацію тощо. Порушення звуковимови у 5-річних дітей має стурбувати батьків і спонукати їх звернутися до фахівців.

Вправи та ігри для малюків

Ігри та вправи для найменших малюків мають привертати їхню увагу, викликати позитивні емоції, містити слова, які дитина може запам'ятати.

Серед них добре відомі всім: «Ладусі», «Баран-буц», «Гулі-гулі», «Кую, кую чобіток», «Сорока-ворона», «Печу, печу хлібчик» та багато інших. Систематичні повторення цих ігор стимулюють дитину повторювати окремі слова, імітувати дії, запам'ятовувати їх порядок, розвиває дрібну та загальну моторику.

Гра «Один - багато»

Дитині демонструють один предмет і поряд - кілька таких самих предметів (на малюнках чи реальні об'єкти). На цій основі моделюють різні варіанти гри: батьки чітко називають один предмет і багато: квітка - квіти.

Пропонують показати один предмет, багато предметів; назвати їх.

Об'єкти можна міняти, згодом знову повертатися до попередніх.

Мета такої гри полягає в тому, щоб дитина навчилася називати однину і утворювати множину.

Гра «Все гарненьке і маленьке»

У процесі гри діти навчаються утворювати слова (в цьому випадку - зменшувально-пестливі слова).

Для цього потрібні пари предметів (великих і маленьких), реальні об'єкти або малюнки. Їх розкладають на підлозі.

Дорослий: я великий, і буду вибирати великі предмети, а ти маленький - і вибиратимеш маленькі. Грають по-черзі, вибираючи предмети і називаючи їх.

Батьки мають кілька разів показати, як це робити.

Яблуко - яблучко, квітка - квіточка, ложка - ложечка, шапка - шапочка...

Казки і вірші для читання та інсценізації

Батьки малюків мають зібрати бібліотеку казок і віршів з хорошими ілюстраціями, сюжет яких можна не лише слухати і повторювати, а й виконувати почергово (батько - дитина) або за ролями. Це можуть бути як народні казки, так і авторські твори (Н. Забіла, М. Підгірянка, П. Воронько та інші). Серед них - «Курочка Ряба», «Два півники», «Колобок», «Рукавичка», «Котик» та ін.

В процесі періодичного повторення цих творів у дитини розвивається мовлення, пам'ять, вона навчається координувати рухи, зображуючи певних персонажів. Емоції пробуджують уяву і творче переосмислення художніх творів. А загалом, такі заняття зближують батьків і дітей.

Дихальні вправи

Для покращення дихання і вироблення цілеспрямованого повітряного струменя, необхідного для вимови певних звуків, варто систематично виконувати спеціальні вправи. Їх можна перетворити в цікаві ігри.

Кульки

Можна з дитиною насправді надувати повітряні кульки чи надувні іграшки. Або ж погратися в «дзеркало», сидячи один навпроти одного, надувати щічки і повільно випускати повітря.

Вода в роті

Навчіть дитину тримати воду за однією щокою, а потім переміщати її в другу щічку. Потім цю вправу можна робити без води, просто надуваючи почергово щічки.

Шторм на морі

В мисочку чи склянку наливають воду. Дитині дають коктейльну трубочку. Трохи відкривши рота і витягши злегка плаский язичок, дитина має дмухати повітря в трубочку так, щоб створити «шторм».

Батьки мають стежити, щоб малюк не надував щічки, а видихав легенями.

Щоб дитині було цікаво, в «море» можна випустити маленькі паперові кораблики, зроблені заздалегідь.

Тренування артикуляційного апарату

Вгадай, хто це?

Цю гру маєте створити ви самі. Придумайте разом з дитиною певні вирази обличчя, положення губ, відповідний звук, позу, які відповідатимуть образу якоїсь тваринки (або ж предмета). Наприклад: рот трохи відкритий, губи розтягнуті, вимовляється довгий звук і-і-і-і-і (комар).

Коли ви придумали певну кількість таких образів, пограйте з дитиною. Вона має зображати якогось персонажа, а ви відгадуйте. Кілька разів просіть дитину повторити і «намагайтесь» вгадати.

Бублик-акробат

Для гри-вправи знадобиться маленький бублик (баранка). Навчіть дитину виконувати різноманітні маніпуляції бубликом губами та язиком: тримайте бублик губами, просуньте в отвір язик, розслабте губи, утримуйте бублик лише язиком; візьміть бублик губами і спробуйте його обертати не допомагаючи собі язиком; спробуйте підняти бублик язиком з тарілки тощо.

Малювання язиком

Вправа спрямована на зміцнення м'язів язика, розвиток гнучкості.

На чистій пластиковій дощечці варенням, медом (іншим смаколиком) намалюйте просте зображення (коло, овал, хвилю, зубчасту хвилю тощо). Дитина має максимально витягти вперед язик і повільно злизати смаколик-зображення.

Другий варіант - виконання рухів язиком за командою. Батьки дають вказівку: вгору, вниз, праворуч, ліворуч, оберти тощо. Дитина виконує не поспішаючи. В перерві дитина може набрати в рот води і перекочувати її від однієї щічки до другої.

Графічні вправи

Малюнки за крапками

Вправи цієї групи тренують дрібну моторику кисті руки і сприяють підготовці до письма. Батьки можуть підготувати малюнки, які на пунктиром чи крапками окреслюють обриси знайомих дитині предметів (сонце, квітка, чайник, машина, пташка тощо). Дитина має з'єднувати крапки (пунктири) плавною лінією.

Робіть малюнки різноманітними, щоб дитина мала змогу тренуватися у накресленні різних варіантів ліній (прямих, похилих, ламаних, знизу-вгору, згори-вниз тощо). Доречно, якщо в малюнку будуть присутні окремі геометричні фігури невеликого розміру (кола, овали, трикутники, багатокутники), аби дитина обводила їх не відриваючи руки. Це цікаве заняття, якщо дитина ще й добиратиме відповідні кольори для малюнків, а ви розповідатимете, що це за предмет, його якості та властивості (де росте, як цвіте, чим корисне тощо).

Написання букв

Ці ігри-вправи можуть бути багатоваріантними. Букви можна писати пальцем на вологому піску, висипати їх піском (манкою) на картоні; ліпити з пластиліну (тіста); викладати з квасолин (ґудзиків) тощо. Писати один одному на спині пальцем і відгадувати, яка це буква; обмальовувати шаблони або ж малювати в шаблонах. Ці вправи можна супроводжувати змаганням «Хто більше назве слів на літеру...», яку також можна варіювати (слова, в який ця літера на початку слова, в яких наприкінці слова; слова що позначають живих істот тощо).

Батьки можуть вирізати букви з різних матеріалів (наждачний папір, картон тощо). Із зав'язаними очима дитина може вгадувати літери, попередньо обстеживши її руками.

Для дітей з когнітивними порушеннями

Особливий характер розвитку дітей з когнітивними порушеннями призводить до специфічного психологічного розвитку. Зокрема, у таких дітей спостерігається уповільнений темп пізнання навколишнього світу та самих себе, формування навичок ігрової та навчальної діяльності, особливий характер емоційного перебігу вікових криз, сповільнений темп оволодіння навчальною діяльністю у початковій школі, засвоєння та сприйняття соціальних норм і правил.

Відповідно, батьки мають зосереджувати свої зусилля саме на розвитку дитини в цих сферах. Від результативності занять з дитиною залежить ефективність її адаптації до навчання в дитячому садочку та школі, а також соціалізації в дорослому житті.

Розвиток орієнтації в предметному світі

Батьки мають усвідомити, що тривалий час різноманітні вправи та ігри цієї групи складатимуть основу щоденної взаємодії з їхньою дитиною. Вони мають бути постійними і системними, доки дитина не засвоїть певні назви і поняття, доки ці слова не увійдуть в її активний словник, доки вона свідомо не почне користуватися відповідними предметами. Варіацій таких ігор може бути чимало, їх потрібно змінювати, аби утримувати інтерес дитини.

Батьки мають в ігровій формі називати предмети (з часом запитувати дитину: де м'яч? Дитина має поглядом, вказівним жестом, повтором слова вказувати на нього).

Батьки мають стати «репортерами-коментаторами» для свого малюка і постійно розмовляти з ним, коментуючи свої дії і дії дитини, називаючи всі предмети побуту та інтер'єру, всі об'єкти під час прогулянок, пояснювати дії людей. Згодом доцільно використовувати узагальнюючі слова (транспорт: машини, автобуси, тролейбуси тощо). У процесі побутових занять батьки мають звертати увагу дитини на назви і якості продуктів, характеризувати їх смак і які страви з них можна готувати.

Також можна долучати дитину до прибирання, називаючи при цьому всі предмети, алгоритм дії з ними тощо (вправи див. у попередніх рубриках).

Розвиток навичок ігрової діяльності

Навички ігрової діяльності у таких дітей не формуються мимовільно, їх потрібно цілеспрямовано виробляти, спонукаючи дитину до наслідування, а згодом і усвідомлення сутності дій.

Предметні ігри

Варіанти таких забав може бути безліч з різними предметами, з урахуванням віку дитини. Це і звичайні ігри в пісочниці (набирання піску, формування фігурок, закопування і викопування тощо), і заняття з кубиками, пірамідками та конструкторами, одягання ляльок. А також більш складні: вирізання формочками

печива з тіста, приготування бутерброда тощо. Головне - це зацікавленість дитини і постійний коментар та алгоритмізація дій дорослими.

Сюжетно-рольові ігри

Сюжетно-рольові ігри - непросте заняття для таких дітей, оскільки їм складно: зрозуміти правила гри, норми поведінки і взаємодії у групі учасників, ототожнювати себе з певним персонажем, фантазувати та зображувати певні дії персонажів, тривалий період часу вмотивовано займатись цією діяльністю тощо.

Саме тому батьки мають поступово привчати дитину до подібних ігор, починаючи з найпростіших (зображення різних персонажів з дитячих віршиків), переходячи до традиційних «доньки-матері», а згодом до складних, що моделюють соціальні ситуації («магазин», «школа» тощо).

В процесі таких ігор у дитини розвивається емоційно-вольова сфера: діти вчаться контролювати емоції, повідомляти про них дорослим, розпізнавати їх у інших людей, вчитися чекати, виконувати дії в певний час тощо.

Формування навичок самообслуговування

Формування навичок самообслуговування має відбуватися у повільному темпі, з великою кількістю повторень конкретних дій, тому батькам варто набратись терпіння і наполегливо опрацьовувати їх з дитиною. Починати потрібно з надання дитині допомоги фізично виконати певну дію, спрямовувати її рухи та координувати їх.

Наприклад, під час навчання користуватися ложкою дорослий кладе свою руку на руку дитини і таким чином організовує правильні рухи. Поступово така фізична допомога має зменшуватись. Всі дії батьки мають коментувати, правильно називаючи предмети і власне дію з ними.

Для успішного засвоєння дитиною навичок самообслуговування батьки мають дотримуватись певної послідовності: дія виконується дитиною спільно з дорослим; дія виконується дитиною під безпосереднім керівництвом дорослого; дія виконується з мінімальною допомогою дорослого; дія виконується за наглядом дорослого; дія виконується дитиною самостійно.

Важливо, щоб у виконанні дитиною окремих дій був певний зміст, щоб її діяльність мала цінність як для самої дитини, так і для її батьків. Вміння одягатися та роздягатися, користуватися туалетом, самостійно їсти, умиватися тощо суттєво впливає на самооцінку дитину, а також стає першим кроком до її незалежності.

Навчання навичок самообслуговування також допомагає розширювати уявлення і знання дітей про оточення, сприяє розвитку мовлення, моторики та координації, умінь виконувати дії за наслідуванням та словесною інструкцією, орієнтуватися на зразок, дотримуватися послідовності дій.

Батькам варто всі заняття організовувати в ігровій формі, використовувати предмети, які є привабливими для дитини (власна чашка дитини з цікавим малюнком, тарілка яскравого кольору тощо).

Розвиток соціальних навичок

Батьки мають збагатити досвід дитини позитивними враженнями від спільної з іншими людьми діяльності, виробити соціальні вміння та навички (адекватні уявлення про оточуючий світ, знання норм і правил поведінки), вміння взаємодіяти з іншими, вести діалог, навчити просити про допомогу і повідомляти

про свої потреби та проблеми, товаришувати тощо. Залежно від віку, форма занять та їх зміст може змінюватись. Окрім цього, такі ігри і вправи справлятимуть й інші впливи (розвиватимуть мислення, пам'ять,увагу, мовлення, координацію рухів, готуватимуть дитину до навчальної діяльності).

Чарівний м'ячик

Дорослий і дитина (інші члени родини) сідають на підлозі в коло і кидаючи/перекочуючи м'ячик один одному, називають кольори, які присутні в їхньому одязі (вимовляють по черзі назви тварин, предмети побуту, меблі, імена тощо).

Складаємо картину

Варіант гри: складання в правильному порядку серії малюнків, що ілюструють певну подію.

Що звідки?

Батьки мають підготувати малюнки із зображеннями різних громадських місць (продуктовий магазин, аптека, магазин іграшок, магазин одягу тощо) та набір карток із зображенням різних предметів. Завдання: «доставити товар» у відповідне місце. Батьки і дитина можуть почергово виконувати ролі «працівника

магазину» та «постачальника товару». Батьки можуть створювати ситуації «доставки» не того товару і відповідно будувати діалог на цій основі (чому не підходить? а що потрібно?)

Для дітей із труднощами у навчанні

Труднощі у навчанні можуть бути зумовлені різними причинами. З метою подолання труднощів у навчанні надзвичайно важливо, щоб батьки доклали зусилля у перші шість років життя дитини. Адже від цього залежить як соціальна адаптація дитини серед однолітків, так і академічна успішність дитини.

Аби поступово зменшити, а згодом усунути відставання дитини, батькам необхідно звертати увагу на розвиток сприймання та орієнтування у просторі, формування мислення з опорою на унаочнення (малюнки, реальні предмети, макети тощо), а також на словесний матеріал (усні розповіді, казки, вірші, приказки, загадки тощо), формування елементів навчальної діяльності та ін.

Вправи з розвитку сприймання та орієнтування у просторі

Аналітичне сприйняття зображень

Зазвичай завдання такого типу передбачають порівняння однакових зображень, які відрізняються певними деталями. Доречно розпочинати їх з 2-3 відмінностей.

Дітям цікаві стилізовані зображення тварин, персонажів їхніх улюблених мультиків, добре знайомих предметів. Спочатку варто порівнювати 2 малюнки, згодом їх кількість може збільшуватись, як і кількість деталей, що відрізняють зображення.

Відмінності можуть полягати у дрібних деталях костюмів, незначних змінах у позі персонажів, кольорах елементів костюмів. Згодом ускладнення можна здійснити завдяки порівнянню сюжетних малюнків, на яких відмінності будуть у кількості персонажів на зображеннях, зображенні іншого часу доби тощо. Батьки можуть роздруковувати зображення на принтері, робити аплікації тощо.

У процесі роботи дитини над завданням, батьки ставлять навідні запитання; навчають обстежувати зображення у певній послідовності, стежать за зосередженням уваги малюка.

Окрім цього, розмаїття малюнків, сюжетів дають привід для розповідей, наприклад, про тварин, їхні звички, харчування, ознаки тощо (рослини, меблі, одяг, побутові речі, транспорт). Це поступово розширює знання дітей про навколишній світ.

Складання зображення з окремих частин

Сюжетний малюнок розрізається на частини, які потім дитина має скласти.

Для початку краще попрактикуватись зі складанням окремого зображення (знайомого дитині за обрисами предмета - літака, машинки; зображення людини, тварини). Для перших завдань доцільно розрізати зображення на 3-4 частини, згодом 5-6. Ці завдання можна проводити у двох варіантах - складання за уявою та складання за зразком (в цьому випадку знадобиться два однакових зображення, аби дитина використовувала його як підказку-зразок).

Для полегшення сприйняття зображення, зразок можна розкреслити на сегменти (однакові з тими, що в розрізаному наборі).

Ускладнити завдання можна, пропонуючи дитині складати одночасно два зображення різної величини (аналіз розрізаних шматочків зображень потребує від дитини аналізу деталей одразу за двома параметрами - формою та величиною).

Складання візерунків з геометричних фігур

Набори геометричних фігур, різні варіанти мозаїки, конструктора LEGO можна придбати або ж зробити вдома з різних матеріалів (картону, фетру, кришечок, пластику тощо).

Так само можна виготовити панель, на якій буде закріплюватись чи утримуватись візерунок. Дитині пропонують зразок з почергово розкладених фігур (спочатку однієї форми, але різних кольорів).

Поступово завдання ускладнюють і додають фігурки різних форм і різних кольорів. Простими варіантами зображень можна вважати лінійні зображення (один рядок з періодично повторюваною комбінацією). Втім, з кожним наступним заняттям варто ускладнювати обриси зображення (багатокутна зірка,

сніжинка, стилізовані квіти тощо).

Гра «Що змінилось?»

В іграх із такою загальною назвою можна використовувати малюнки, об'ємні фігури, дитячі іграшки та побутові предмети. Суть полягає в тому, що певне початкове зображення чи порядок розташованих предметів дитина роздивляється кілька хвилин. Потім відвертається, а батьки в цей час щось змінюють (домальовують квіточку чи песика, забирають чи додають в композицію ще один предмет тощо). Після цього дитина має знайти те, що змінилось.

Це завдання можна ускладнити, якщо предмети, наприклад шкільне приладдя, розташувати в різних площинах (на столі, під столом, покласти окремі предмети один на одний тощо). Так дитина засвоюватиме необхідні прийменники, які позначають просторове розташування (під, над, перед, позаду, праворуч, ліворуч та інші).

Орієнтування у просторі за інструкцією

Цю гру-вправу можна проводити будь-де (в окремій кімнаті чи у дворі), а також не лише з однією дитиною, а навіть з кількома малюками. Суть гри полягає в тому, що якийсь предмет (бажано цікавий для дитини) батьки ховають в певному місці, а потім складають маршрут і за ним дають команди дитині, як дістатися «схованки» (два кроки прямо, три кроки ліворуч....; дійти до дерева, обійти його з правого боку, біля куща, що росте ліворуч...). Це більш ускладнений варіант відомої гра «Спекотно-холодно».

Формування мисленнєвих операцій

Ці завдання, вправи та ігри мають формувати мислення дитини, розширювати та систематизувати їхні знання про навколишній світ, а також розвивати мовлення. Для молодшого шкільного віку такі заняття та ігри можуть проводитися з конкретними предметами (кульками, м'ячиками, кубиками, пірамідками тощо). З цими предметами можна опрацьовувати назви кольорів, форми, розмір тощо. Наприклад: з мішка іграшок дитина має обрати кульки жовтого кольору і покласти перед собою, а кубики синього кольору віддати мамі. Розкласти послідовно: більший - менший кубики; більшу - меншу пірамідки тощо.

Всі дії дитини спочатку мають озвучувати батьки, поступово привчаючи дитину робити це самостійно: жовту кульку я покладу собі, а синій кубик дам мамі тощо. Це розвиватиме у дитини розгорнуте мовлення і розширюватиме словниковий запас.

Для складніших занять батьки мають виготовити або придбати набори різних наочних матеріалів (карток, малюнків) із зображеннями тварин, птахів, овочів, фруктів, машин тощо.

Гра «Знайди пару»

Суть завдання полягає в тому, що з двох наборів карток дитина має вибрати зображення, які утворять пару (це можуть бути, наприклад, зображення тварин та їхніх дитинчат).

Ускладнити попарне групування можна таким чином: розкладають хаотично зображення, а дитина має обрати пару і пояснити чому саме (книжка, зошит; плаття, кофта; тарілка, ложка тощо).

У процесі таких ігор у дитини формується аналітичне мислення, розвивається мовлення, вона вивчає нові знання та засвоює нову інформацію про різні аспекти навколишнього світу. Передбачається, що батьки у процесі таких занять мають ставити дитині навідні запитання, правильно називати об'єкти, що зображені на малюнках, називати узагальнюючі поняття (одяг, меблі, побутові прилади, дикі тварини, свійські птахи, транспорт тощо).

Гра «Четвертий зайвий»

Ця гра - логічне продовження попередньої і спрямована на розвиток у дітей узагальнень. З 4 карток із зображеннями потрібно обрати 3 і назвати їх узагальнюючим словом. Ці три зображення мають спільну ключову ознаку. Зображення можна обирати від найпростіших, де така ознака є явною, до більш складних варіантів. Дітей потрібно запитувати, чому вони обрали саме ці зображення, що в них спільного, чому до них не підходить четвертий малюнок. Ця гра корисна для розвитку зв'язного мовлення. Батьки можуть продемонструвати зразок перебігу своїх міркувань (озвучити), які параметри беруться до уваги, як робиться вибір, тобто покрокову інструкцію як зробити вибір.

Класифікація

Такі вправи дають змогу дитині тренувати увагу і розвивати сприймання, оперуючи чималою кількістю зображень.

Можна почати з простіших завдань, наприклад, знайти зображення диких і свійських тварин. Далі його ускладнити, додавши ще дві групи (свійських і диких птахів, свійських і диких тварин).

Такі завдання дитина може виконувати по-різному: спочатку сформувати дві групи (птахи, тварини), а вже потім розподіляти кожну з них на свійських і диких, або ж одразу розкладати на чотири групи.

Ще складнішим може бути завдання з інструкцією: подивись на малюнки і розклади їх на дві групи за якоюсь ознакою.

Як і під час інших вправ, батьки мають більше розмовляти з дитиною, ініціювати і її розгорнуте мовлення, подавати зразки повних речень і розгорнутих відповідей. Не зайвими будуть і розповіді про об'єкти, які зображені на малюнках, оскільки нова цікава інформація розширює знання дитини про навколишній світ та пробуджує пізнавальну діяльність.

Розвиток мислення на словесному матеріалі

Завдання і вправи цієї групи складніші, розраховані на дітей шкільного віку, які вміють читати, і спрямовані на розвиток словесно-логічного мислення. Їх дорослі мають опрацьовувати разом з дітьми поетапно, оскільки вони виконуються без наочних підказок, і для цього потрібно навчитись оперувати певними узагальнюючими поняттями.

Загальні поняття

Батьки називають кілька простих понять і просять дитину назвати їх спільним словом (наприклад: плаття, сорочка, спідниця - одяг). Слід спочатку навести дитині кілька прикладів.

Другий варіант цієї вправи: батьки називають узагальнююче поняття, а дитина має назвати об'єкти, які належать до нього (посуд - тарілка, чашка, ложка).

Такі вправи можна пропонувати дитині, коли цей матеріал вона вже опрацювала на наочному матеріалі (конкретних предметах чи малюнках).

Варіант гри «Четвертий зайвий» (вилучення одного слова з чотирьох)

Дитині пропонують 4 слова, з яких вона має обрати 3 за якоюсь спільною ознакою. Для початку це можуть бути слова, які мають конкретне зображення.

Згодом це завдання ускладнюється до абстрактних понять, які не можна унаочнити. Наприклад:

Понеділок, неділя, літо, вівторок.

Веселий, сумний, високий, сердитий.

Дитині слід давати покрокову інструкцію: прочитай слова. Знайди зайве. Поясни, чому воно не підходитьдо інших трьох.

Якщо дитині складно виконати завдання, потрібно покроково пройти його з нею. Для закріплення запропонуйте ще один варіант завдання.

Для виконання цих завдань потрібно добирати слова, які дитина знає.

Нові вивчені слова бажано вводити в активний словник дитини, запропонувавши скласти з ними речення.

Виокремлення суттєвих ознак

Дитині пропонують картки з написаними словами та суттєвими і несуттєвими ознаками. Дитині пропонують: прочитай слова. В дужках знайди слова, які найбільше характеризують головне слово. Наприклад: школа (урок, вчитель, учні, підручники, їдальня, форма). Подумай, чи може бути школа без вчителів, без учнів? Без чого не може бути школи? Чому?

Варто опрацювати з дитиною кожен варіант, детально уявити кожну ситуацію.

Важливо, щоб дитина зрозуміла, чому кожне слово є або не є суттєвою ознакою.

Формування навичок навчальної діяльності

Діти часто зазнають труднощів у навчанні, які не дають їм змоги організувати свою діяльність і працювати разом з усім класом. Саме тому необхідно, аби вони опанували окремі елементи навчальної діяльності (усвідомлення поставленого їм завдання; орієнтацію на певні правила; побудову на їх основі плану дій;

здійснення самоконтролю за його виконанням; оцінювання кінцевого результату власної діяльності).

Малювання фігур за зразком

На аркуші в клітинку батьки малюють зразок, який має повторити дитина. Це може бути певна фігура, прапорець, ламана лінія. Дитина має відтворювати певний час задану дорослим послідовність зобра-ження (мають бути дотримані розміри за клітинками, відстань між фігурками, нахил ліній, колір елементів прапорця тощо). Дитині дають завдання: «Намалюй так само і малюй доти, поки я не скажу досить». Таке завдання має тривати від 10 до 15 хв.

Батьки мають пояснити, як потрібно дотримуватись всіх правил, які передбачені зразком (кількість клітинок, відстань, використання різних кольорів тощо), і як користуватися зразком. Після виконання завдання батьки запитують: «Тобі подобається як ти виконав завдання?»

Якщо у дитини є помилки, не варто очевидно вказувати на них, втім детальніше зосередити увагу дитини на неправильних елементах, запропонувавши порівняти зі зразком і озвучити, що не так вийшло. Доцільно повторювати таке завдання систематично, доки дитина зможе зробити завдання правильно.

Малювання сюжетного малюнку за словесною інструкцією

Дитині пропонують намалювати сюжетний малюнок, описуючи словами, що саме має бути зображено.

Батькам варто обирати тематику, яка є цікавою дитині і мотивуватиме її до роботи. Наприклад, лісова галявина, вулиця міста, ілюстрація до улюбленої казки, мультфільму тощо.

Батьки мають послідовно і детально пояснити, що повинно бути зображено: на лісовій галявині ростуть квіти, два кущі, під кущами гриби, за кущем ховається зайчик, праворуч на малюнку мають бути зображені ялинки, ліворуч - берези, серед ялинок - лисичка тощо.

Після того, як дитина закінчить малюнок, потрібно її запитати: Чи все ти зобразила на малюнку? Повтори завдання. Чи так все зображено?

Подібні вправи доцільно практикувати систематично.

Раннє втручання: назустріч новій парадигмі

Раннє втручання - це комплексна система послуг сім'ї, в якій народилася дитина з неповносправністю чи ризиком розвитку такої. Ця система послуг скерована на раннє виявлення, терапію, профілактику порушень розвитку дитини та функціонування її в сім'ї.

Раннє втручання призначається для усіх дітей віком від 4 років, які мають ризик порушення у розвитку та їх сімей. Завдання раннього втручання-підвищити можливості батьків розвивати та виховувати свою дитину, впровадити допоміжні стратегії у режим життя сім'ї, допомагати родині та кожному з батьків знаходити й створювати власні ресурси, щоб справлятися з потребами дитини.

Сім'я забезпечує щоденне середовище, в якому дитина з особливими потребами росте та розвивається, тому саме сім'я знає потреби дитини, є первинним одержувачем послуг раннього втручання.

Поради батькам гіперактивної дитини!!!

ГІПЕРАКТИВНІСТЬ ТА СИНДРОМ ДЕФІЦИТУ УВАГИ

1. У своїх відносинах з дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть його в кожному випадку, коли він цього заслужив, підкреслюйте навіть незначні успіхи. Пам'ятайте, що гіперактивні діти ігнорують догани та зауваження, але чутливі до найменшої похвали.

2. Не вдавайтеся до фізичного покарання. Ваші стосунки з дитиною повинні грунтуватися на довірі, а не викликати страх. Дитина завжди повинна відчувати вашу допомогу і підтримку. Спільно вирішуйте труднощі, які виникають у дитини в процесі спілкування.

3. Частіше говоріть «так», уникайте слів « ні» і «не можна ».

4. Доручіть дитині частину домашніх справ, які необхідно виконувати щодня ( ходити за хлібом, годувати собаку і т. д.) і ні в якому разі не виконуйте їх за нього .

5. Заведіть щоденник самоконтролю і відзначайте в ньому разом з дитиною її успіхи вдома і в школі. Зразкові графи: виконання домашніх обов'язків, навчання в школі, виконання домашніх завдань.

6. Введіть бальну або знакову систему винагороди ( можна кожен хороший вчинок відзначати зірочкою, а певну їх кількість винагороджувати іграшкою, солодощами або давно обіцяною поїздкою).

7. Уникайте завищених або, навпаки, занижених вимог до дитини. Намагайтеся ставити перед ним завдання, що відповідають його здібностям.

8. Визначте для дитини рамки поведінки - що можна і чого не можна. Вседозволеність однозначно не принесе ніякої користі. Незважаючи на наявність певних недоліків, гіперактивні діти повинні справлятися із звичайними для всіх підростаючих дітей проблемами. Ці діти не потребують того, щоб їх усували від вимог, які застосовуються до інших.

9. Не нав'язуйте їй жорстких правил. Ваші вказівки повинні бути вказівками, а не наказами. Вимагайте виконання правил, що стосуються її безпеки і здоров'я, відносно інших не будьте настільки прискіпливі.

10. Зухвала поведінка вашої дитини - це його спосіб привернути вашу увагу. Проводьте з ним більше часу: грайте, вчіть, як правильно спілкуватися з іншими людьми, як вести себе в громадських місцях, переходити вулицю та іншим соціальним навичкам .

11. Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Прийом їжі, ігри, прогулянки, відхід до сну повинні відбуватися в один і той же час. Нагороджуйте дитини за його дотримання .

12. Вдома слід створити для дитини спокійну обстановку. Ідеально було б надати йому окрему кімнату. У ній має бути мінімальна кількість предметів, які можуть відволікати, розсіювати його увагу. Колір шпалер повинен бути не яскравим, заспокійливим, перевага надається блакитному кольору. Дуже добре організувати в його кімнаті спортивний куточок (з поперечиною для підтягування, гантелі для відповідного віку, еспандери, килимок та ін.).

13. Якщо дитині важко вчитися, не вимагайте від нього високих оцінок з усіх предметів. Достатньо мати гарні оцінки по 2-3 основним.

14. Створіть необхідні умови для роботи. У дитини повинен бути свій куточок, під час занять на столі не повинно бути нічого, що відволікало б його увагу. Над столом не повинно бути ніяких плакатів і фотографій.

15. Уникайте по можливості великих скупчень людей. Перебування в магазинах, на ринках і т. п. надає на дитину надмірно збудливу дію .

16. Оберігайте дитину від перевтоми, оскільки вона призводить до зниження самоконтролю і наростання рухової активності. Не дозволяйте йому подовгу сидіти біля телевізора.

17. Намагайтеся, щоб дитина висипалася . Недолік сну веде до ще більшого погіршення уваги і самоконтролю. До кінця дня дитина може стати некерованою.

18. Розвивайте у нього усвідомлене гальмування, вчіть контролювати себе. Перед тим, як щось зробити, нехай порахує від 10 до 1 .

19. Пам'ятайте ! Ваш спокій - найкращий приклад для дитини.

20. Давайте дитині більше можливості витрачати надлишкову енергію. Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі - тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття. Розвивайте гігієнічні навички, включаючи загартовування. Але не перевтомлюйте дитини.

21. Виховуйте у дитини інтерес до якого-небудь заняття. Йому важливо відчувати себе вмілим і компетентним у галузі. Завдання батьків - знайти ті заняття, які б « вдавалися » дитині і підвищували його впевненість у собі. Вони будуть « полігоном » для вироблення стратегії успіху. Добре, якщо у вільний час дитина буде зайнята своїм хобі. Однак не слід перевантажувати дитину заняттями в різних гуртках, особливо в таких, де є значні навантаження на пам'ять і увагу, а також, якщо дитина особливої радості від цих занять не відчуває.

22. Для дітей з СДУГ необхідні заняття фізкультурою. Найкраще для гіперактивних дітей підходять плавання, танці, айкідо, карате. Регулярні заняття сприяють поліпшенню координації рухів, дисциплінують. У дітей з СДУГ виникають труднощі при заняттях командними видами спорту (футбол, баскетбол). Небажані заняття травматичними видами спорту (бокс і т. д.). Перед тим як записати дитину в спортивну секцію, батьки повинні поговорити з тренером, розповісти йому про особливості дитини і пояснити , що їх метою є не формування майбутнього чемпіона, а виховання здорової дитини.

Інформація для батьків. Використання методик для тестування дітей з ООП

У 2018 році Міністерство освіти і науки України закупило основний пакет методик для тестування дітей з особливими освітніми потребами на базі інклюзивно-ресурсних центрів. На основі результатів тестувань фахівці ІРЦ зможуть робити комплексні висновки для написання індивідуальних програм розвитку в школах. Детально про перелік та призначення методик розповідає керівник відділу адаптації та розробки тестів компанії "ОС Україна" Катерина Шкуропат.

Читайте також першу частину інтерв'ю про методики оцінювання особливих освітніх потреб.

- Які саме методики закупили для України і в чому їхня особливість?

До комплектів, які надійшли в кожен ІРЦ, входять 5 методик. Це методики для визначення інтелектуального рівня розвитку дитини, методика WISC-IV або Шкала Векслера для дітей - IV видання та методика Leiter-3, шкала продуктивності Лейтера - 3 видання. Ці методики спрямовані на визначення рівня інтелекту.

Методика Векслера містить вербальні тести, і її віковий діапазон застосування - від 6 до 16 років. Шкала Лейтера містить невербальні інструкції і завдання і не потребує вербальної комунікації з дитиною взагалі. Спочатку її створювали як методику для дітей з порушеннями слуху та мовлення, але вона знайшла широке застосування для дітей з аутизмом. Завдяки невербального компоненту вона широко застосовується для осіб з абсолютно різними порушеннями. Її віковий діапазон - від 3 до 75+ років, тобто підходить і для дітей, і для дорослих.

Також є дві методики, спрямовані на визначення особливостей розвитку дітей аутистичного спектру - це PEP-3 та CASD.

PEP-3 розроблена в межах "TEACCH" (програма для навчання та роботи з дітьми з РАС та іншими розладами) і вузькоспрямована на дітей з РАС. Зараз є великий запит на оволодіння псидіагностичними інструментами, які можуть підтвердити або спростувати наявність у дитини РАС. Обережно вживаю слово "діагностичний", тому що психологи не можуть ставити діагнози.

Отже, ми завжди наголошуємо, що за результатами роботи з будь-якою з методик ми не ставимо діагноз та не формулюємо жодних діагностичних рішень. Ми визначаємо поведінкові, когнітивні або емоційні прояви дитини. І ми кажемо про діагностування лише в контексті визначення особливостей. Ми не діагностуємо аутизм за PEP, а визначаємо поведінкові та когнітивні прояви. Саме в цьому перевага.

Сама методика виглядає як гра, схожа на набір іграшок. Але кожна іграшка - стимул, який спеціаліст дає дитині і фіксує її поведінкові реакції за чітким протоколом, на основі якого нараховуються бали. Кожна поведінкова реакція оцінюється певною кількістю балів, і вже виходячи з віку дитини, ці бали переводяться в певні показники.

Інша методика, спрямована на визначення проявів РАС у дітей, - це CASD, скрінінгова методика. Вона складається із запитань до батьків або спеціалістів, які проводять з дитиною найбільше часу. Тобто є кілька варіантів заповнення методики CASD: батьками, опікунами чи корекційними педагогами. Останнє можливо, але є небажаним, тому що запитання в методиці стосуються і деяких побутових аспектів поведінки дитини, прийому їжі, гігієни тощо.

Остання методика - опитувальник CONNERS-3. Вона потрібна для виявлення РДУГ (розладів дефіциту уваги та гіперактивності). Тест складається з трьох форм: для самої дитини, для батьків (опікунів) і вчителів-педагогів. Віковий діапазон для CONNERS-3 - від 6 до 16 років.

Аналіз результатів має відбутись мінімум за трьома формами. Дітям молодшого віку (6-7 років) форма самозвіту не надається. Замість неї додаткову форму мають дати або вчителю, або батькам чи опікунам. Загалом за CONNERS-3 може бути зібрано до 5 джерел інформації. Опитувальник містить трохи більше 100 запитань. Цінність CONNERS-3 в тому, що методика дає розуміння про функціонування дитини в різних контекстах.

- Чим зумовлений вибір саме цього комплекту методик?

П'ять діагностичних інструментів - це неповний перелік того, що має бути в кабінеті психолога. Це стартовий набір. Ці методики обирали переважно через процентне співвідношення порушень, які трапляються в дітей від 1 до 16 років. Це:

РДУГ (розлад дефіциту уваги та гіперактивність), який має принаймні одна дитина з класу в 30 дітей;

РАС (розлади аутистичного спектру) - одна дитина на 68, це світова статистика;

дислексія, дисграфія, дискалькулія (від 3% до 10%).

Також це світовий стандарт діагностики, і ми весь час на цьому наголошуємо. Я завжди розповідаю історію, коли батьки отримали можливість повезти дитину на діагностику до США. Заключення взяли із центру в Києві, який працював саме за цими методиками.

Висновок переклали англійською, і у США спеціалісти сказали продовжувати в тому ж дусі. Вони не просто підтвердили, а зрозуміли, що з дитиною робили, навіщо і які результати це дало. Це дуже важливо для інтеграції України в європейське суспільство. Це все начебто далекі від діагностики речі, але насправді ні. Ми як фахівці, які підвищують свою кваліфікацію, маємо зважати на іноземні джерела.

В Україні нарешті почали розуміти необхідність доказової бази досліджень, стандартизації інструментів. Не спиратися на авторські методики, які, у принципі, можуть бути хорошим інструментом, а розуміти, що це хороший інструмент, розроблений на досвіді однієї людини, яка за цим інструментом захистила кандидатську.

- Батьки привели дитину до 1 класу, за місяць вчителька звертає увагу на те, що є труднощі. Просить батьків звернутись до ІРЦ за консультацією. Батьки приводять дитину, і психолог тестує за всіма методиками чи насамперед звертає увагу на скарги чи підказки, які може дати вчитель? Як це буде?

Дитину не потрібно мучити всіма п'ятьма методиками, лише проведення WISC та Leiter в один день може зайняти до 5 годин. Фахівець, який володіє всіма методиками, на основі запиту, який формують батьки і вчителі, може висунути гіпотези про причини поведінки або кроків, якими можна цю поведінку скоригувати.

Тобто на основі запитів та власної експертної думки психолог ІРЦ формує список тестувань, які необхідно провести. Завжди має бути комплексна оцінка. Наприклад, якщо дитина непосидько, перше, що спадає на думку, - перевірити, чи ця непосидючість для неї не є всеоохопною, друге - чи не схожа вона на РДУГ. Ми вже автоматично відмічаємо CONNERS-3.

Якщо батьки кажуть, що в дитини через непосидючість і оцінки поповзли донизу, у нас формується друга гіпотеза: можливо, у дитини складнощі з конформацією уваги або якимись когнітивними процесами - і це може бути розлад навчання. Тож будемо проводити WISC.

Або якщо дитині до 7,5 років, і труднощі з навчанням пов'язані з поведінковими проявами, які схожі на РАС - ми проведемо PEP-3. Якщо дитина старша, ми проводимо CASD (від 1 до 16 років). Залежно від запиту, з яким прийшла родина, залежно від уточнювального інтерв'ю з батьками і вчителями, ми будемо проводити відповідні методики".

Поради батькам дітей з особливими потребами

1.Ніколи не жалійте дитину через те,що вона не така, як усі.

2.Даруйте дитині свою любов та увагу,однак не забувайте про інших членів родини,котрі її теж потребують.

3. Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне ставлення і уявлення про свою дитину.

4. Організуйте свій побут так,щоб ніхто в сім'ї не відчував себе «жертвою»,відмовляючись від свого особистого життя.

5. Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.

6. Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитися вами.

7. Не бійтеся в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.

8. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.

9. Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.

10. Частіше звертайтеся за порадами до педагогів та психологів.

11. Звертайтеся до родин, у яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.

12. Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про майбутнє.

Інклюзивна освіта
Поради батькам дітей з ООП

Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

Пам'ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім'ї).
Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потебами- це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.
Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.
У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.
Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості - хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.
У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.
Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.
Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів-фахівців.
Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.
Якщо дитина втомилася - дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.
Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

Корекція затримки психічного розвитку дітей потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини..

Розвивальні ігри та вправи для дітей з затримкою психічного розвитку.
Розвивальні ігри та вправи для дітей з затримкою психічного розвитку.
Корекція затримки психічного розвитку дітей потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини. Подібні розвиваючі ігри можна з успіхом проводити й вдома, тим самим підтримуючи навчальний потенціал дитини.
Гра «Закрий!»
Мета: вчити сприймати, порівнювати, виділяти предмети схожі та відмінні за формою.
Матеріал: дві баночки контрастного розміру, маленькі та великі кульки (кришечки).
Хід: Показати дитині дві баночки, вказати, що одна баночка велика, а друга - маленька. Потім продемонструвати маленькі і великі кульки. Великі кульки потрібно зібрати у велику баночку, а маленькі - в маленьку (показ). Після виконання завдання попросити закрити баночки відповідними кришечками.
Гра «Де звучить?»
Мета: розвиток зорової і слухової уваги, навичок орієнтування у просторі.
Матеріал: будь-яка іграшка, яка створює звук.
Хід: Показати іграшку дитині. Поторохтіть іграшкою, щоб дитина звернула на неї увагу, а потім іграшка відводиться в сторону і знову торохтить. Дитина із закритими очима повинна вказати напрям звідки іде звук. Гра повторюється 2-3 рази.
Гра «Хто як говорить?»
Мета: спонукати дитину повторювати звуконаслідувальні слова.
Матеріал: іграшки добре відомих дитині тварин або їх зображення.
Хід: Показати дитині по черзі іграшки, назвати їх. Запитати: Як говорить котик? (мяу-мяу ). Собака? (гав-гав) тощо.
Гра «Прищепки»
Мета: корекція дрібної моторики пальців.
Матеріал: прищепки, аркуш картону/лінійка/мотузка, силуети одягу.
Хід: Прищепки в грі використовуються як тренажер для пальчиків.
Вирізати з паперу декілька силуетів різного одягу (кофтинка, спідниця, шкарпетки, сорочка та ін.). Попросити дитину допомогти Вам розвісити білизну на мотузку за допомогою прищіпок.
Якщо у Вас немає часу виготовити силуети - можна прищіпки чіпляти на міцний аркуш паперу чи широку лінійку.
Гра «Оплески»
Мета: розвиток фонематичного сприйняття.
Хід: Дитина має плеснути в долоні стільки разів, скільки предметів знаходиться на столі;
Дорослий повільно ритмічно плескає в долоні - дитина повинна відтворити кількість оплесків.
Примітка: спочатку кількість предметів та оплесків має не перевищувати 3. З часом кількість і темп оплесків збільшується.
Гра «Збери фігуру»
Мета: Удосконалити вміння розташовувати предмети в спадаючому за величиною порядку; правильно називати деталі за величиною (великий, менший, найменший).
Матеріал: вирізані з картону/паперу частини сніговика, ялинки.
Хід: Розкласти перед дитиною деталі сніговика. Запропонувати зібрати його, починаючи з найбільшого круга.
Гра «Подарунок ляльці»
Мета: закріпити поняття про колір.
Матеріал: лялька, кружки основних кольорів - білого, чорного, червоного, синього, жовтого, зеленого (по 2 шт.).
Хід:
а) Спочатку запропонує назвати, якого кольору кружок Ви даєте дає ляльці.
б) Попросіть дитину дати ляльці червоний (зелений, синій...) кружок.
в) Покажіть дитині червоний (зелений, синій...) кружок і попросіть її «Дай ляльці такий же самий кружок».

8. Гра «Весела пташка»
Мета: закріпити знання про розташування предметів в просторі; розуміння та вживання простих прийменників в, на, під, за.
Матеріал: дві іграшки-пташки, іграшкові меблі (шафа, стіл, стілець).
Хід:
а) Дві пташки, Ваша і дитини, літають. Дитина повторює дії за Вами.
б) Ви говорите, куди полетіла пташка - вгору, вниз, а дитина виконує дію.
в) Дія навпаки: «А зараз пташка літатиме, а ти скажеш, куди вона полетіла».
г) Запропонуйте заховати пташку за шафу, в шафу, посадити на стіл, стілець, під стілець і т. д.
9. Виконання простих побутових інструкцій
Мета: формувати здатність дитини розуміти часто використовувані в побуті слова, виконувати прості словесні інструкції.
Хід:
Розуміння дитиною цілісних словосполучень, які вона могла багато раз чути. Запропонувати їй виконати відповідні дії, наприклад:
- поцілувати маму;
- обійняти тата;
- пограти в ладоньки;
- закрити очі;
- помахати ручкою;
- узяти маму за руку і йти до столу і т. д.
2) Закріпити назви знайомих іграшок. З'ясувати, чи може дитина показати частини свого тіла і частини тіла ляльки або іграшкової тварини:
- Покажи зайчика, собачку, машину, ляльку.
- Візьми ляльку.
- Дай мені ляльку.
- Покажи, де у ляльки голова. А де в тебе голівка?

10. Гра «Де дзвенить дзвіночок?»
Мета: орієнтування в просторі відносно себе.
Матеріал: дзвіночок.
Хід:
Попросити дитину закрити очі та відгадати, де дзвенить дзвіночок, називаючи напрям відносно себе (вгорі, внизу, поперед

Як знизити ризик інфікування коронавірусом

01.04.2020

Профілактика коронавірусної інфекціїКоронавірусна інфекція (СОУГО-19) - це гостре вірусне захворювання, що характеризується переважним ураженням дихальної системи.Джерелом коронавірусної інфекції, як правило, є хвора людина. Сприйнятливість до коронавірусу дуже висока, захворювання загрожує всім віковимгрупам.Вірус може передаватись...

Це стаття з фото

01.04.2020

Фотографії відмінно доповнюють текст статті і привертають увагу читачів. Перше зображення також відіб'ється в попередньому перегляді. Відповідне фото допоможе збільшити кількість переглядів статті.

Стаття з порадами щодо форматування

31.03.2020

Введення допомагає читачам зрозуміти, про що буде наступний текст. Його також можна використовувати в попередньому перегляді. Спеціальне форматування допоможе відокремити його від решти тексту. Нижче ми поділимося порадами щодо форматування вашої статті.

Це проста стаття

30.03.2020

Короткі і прості статті - кращий спосіб утримати увагу відвідувачів сайту. Цікаве введення і короткий, але інформативний основний текст допоможуть завоювати увагу читачів.